История | 1 - 4 классы
Коротенька розповідь про козаків.
Чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків?
Чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків?
Чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків?
Чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків.
Чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків?
Чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків.
КОРОТЕНЬКИОЕ сообщение на тему средневековая литература и искусство?
КОРОТЕНЬКИОЕ сообщение на тему средневековая литература и искусство.
Якими були передумови морських походів козаків?
Якими були передумови морських походів козаків?
Чому Катерина II вимагала викорінити «На майбутнє й самої назви запорозьких козаків»?
Чому Катерина II вимагала викорінити «На майбутнє й самої назви запорозьких козаків»?
Якою була доля українських козаків після ліквідації запорізької січі?
Якою була доля українських козаків після ліквідації запорізької січі.
Якою була доля українських козаків після ліквідації запорізької січі?
Якою була доля українських козаків після ліквідації запорізької січі.
На странице вопроса Коротенька розповідь про козаків? из категории История вы найдете ответ для уровня учащихся 1 - 4 классов. Если полученный ответ не устраивает и нужно расшить круг поиска, используйте удобную поисковую систему сайта. Можно также ознакомиться с похожими вопросами и ответами других пользователей в этой же категории или создать новый вопрос. Возможно, вам будет полезной информация, оставленная пользователями в комментариях, где можно обсудить тему с помощью обратной связи.
У козацькому війську була тверда військова дисципліна.
Найбільше козак боявся осуду своїх това¬ришів.
Суворо каралися такі злочини, як убивство, бій¬ки між козаками, крадіжка приватного та громадського майна, невиконання обов'язків, засуджувались амо¬ральні вчинки : неповернення позичених грошей і речей, дезертирство.
За пияцтво під час походу козаків карали на смерть.
Зрада козацтва, батьківщини вважалася най¬тяжчим злочином.
Козаки суворо дотримувалися розпорядку дня.
За сигналом (церковним дзвоном) вони вставали до сходу сонця, молилися і йшли, незважаючи на пору року, на річку купатися.
Потім снідали в куренях.
Після сні¬данку — спільна молитва у церкві, прання білизни, лагодження одягу, зброї, човнів, укріплень, інші роботи.
Щодня проводилася бойова підготовка : змагання на конях, стрільба з вогнепальної зброї, долання ровів і загорож, бій на шаблях «до першої крові» та ін.
За сигналом (постріл фортечної гармати) козаки йшли обі - дати.
Після обіду співали пісні та думи, слухали роз¬повіді старших, гру кобзарів.
Частина козаків готува¬лася до служби у наряді (охорона фортеці, шляхів, переправ).
Військовий осавул разом із курінним ота¬маном проводив огляд підрозділів, що заступали на чер¬гування, відправляв на виконання бойового завдання.
Надвечір дзвони скликали козаків на молитву.
Після вечері хто грав на скрипці, сопілці, бандурі, хто співав пісень, хто брав участь у козацьких танцях.
Згодом уся Січ, крім вартових, поринала у сон.
Козаки відзначалися розумом, хитрістю, умінням виграти бій, раптово напасти на ворога, заманити його в пастку.
Українські козаки вражали ворогів відвагою, витривалістю, здатністю зносити нестатки, терпіти муки, не боятися смерті.
Французький інженер Гійом Левассер де Боплан (бл.
1600—1673) в опублікованому у 1650 р.
«Описі України» зазначав, що козаки «дуже міцні тілом, легко зносять спеку і холод, голод і спрагу.
На війні витривалі, хоробрі, а навіть легкодушні, бо не цінять свого життя.
На зріст гарні, повороткі, сильні, люблять гарно вбиратися.
Від природи мають добре здоров'я.
Від хвороби вмирають дуже рідко, і хіба в глибокій старості.
Здебільшого кінчають життя на ложі слави, вбиті на війні».
Особлива роль у формуванні таких людей належала Січі.
Саме Січ дала Україні видатних полководців, муд¬рих державних діячів, організаторів народного війська : Северина Наливайка, Петра Сагайдачного, Богдана Хме¬льницького, Івана Сірка, Максима Залізняка, Семена Палія, Петра Калнишевського та ін.
За часів козацької держави XVI—XVII ст.
В Україні не було власних нагородних знаків.
Натомість роль наго¬род виконували речі бойового призначення — холодна та вогнепальна зброя, обладунки, одяг, кінська збруя, які видавали козакам за виявлену особисту хоробрість, спритність, відвагу.
Стати козаком у ті часи мріяв кожний юнак.
Батьки самі хотіли віддати своїх дітей у навчання до козаків.
Крім бідних хлопців, ішли до козаків, щоб «вишко¬литись у порядку і чуйності лицарській», і сини з бага¬тих родин України, Росії, Польщі.
Спочатку поповнення козацького війська від¬бувалося стихійно, неорганізоване.
Буваючи в походах, козаки прагнули залучити до війська молодь.
Крім того, щовесни у Січ зараховували тих, хто прийшов сам, щоб стати козаком.
Кошовий отаман влаштовував відбір і випробування добровольців.
Приймали навіть десяти¬літніх хлопчиків, але до війська, до товариства запи¬сували тільки тих, кому сповнилося 20 років.
Молодші ж мали пройти серйозні випробування — показати своє вміння володіти зброєю, орієнтуватися на місцевості, виявляти дотепність.
Однак для прийому не було спеціальних приписів, чітких нормативів.
Є свідчення істориків, що до навчання і до війська у Січ брали тільки тих, хто міг переплисти Дніпрові пороги, і то проти течії.
Кожний досвідчений козак навчав до десяти новобранців — джур.
Після тривалого навчання та першого бою юнаки ставали справжніми козаками.
На початку XVII ст.
„для підлітків і юнаків при церквах почали створюватися січові та козацькі школи.
Вони стали осередками військового, фізичного вдос¬коналення, сприяли духовному і культурному розвитку.
Чіткого терміну навчання у цих школах не було вста¬новлено ; воно тривало від 10 до 18 років.
Дітей навчали веслувати і кермувати човном, плавати на воді і під водою, їздити верхи, орудувати шаблею, стріляти з вог¬непальної зброї, долати перешкоди.
Молодь на свята брала активну участь у різних змаганнях на силу, спри¬тність, точність, витривалість, швидкість.